abbat81

Своє дитинство я провів у двох селах. У одному селі досі Московська церква, в іншому була українською.
З дитинства я знав сьогоденні свята, як то Маковея (через "е") та Спаса. Ніхто ніде не додавав прикметників. Ні числівника ні яблучно-медового, бо Спаса було одним святом і означало святити яблука.
На сьогодні вже витіснене свято Маковея, на його ж місце вже "звідкись" з'явилось "перше Спаса" чи "медове Спаса".
Як аргумент приведу слова "Заслуженого працівника культури України" і етнографа за фахом Олексія Долі, який наполягає, що Маковія треба називати Маковієм, а Спаса — Спасом.
Із того, що нам досяжне власними силами для вивчення цього питаня, маємо дані частоти згадок тих чи інших слів у друкованих виданнях. Для цього нам допоможе сервіс Books Ngram Viewer від Google.
Отже, всі знають, що православна культура до росіян пішла від нас, таким чином і до них мігрувало від нас наше свято Маковея. У 1943 році, коли Сталін дозволив РПЦ, у росіян відбулось масове згадування того свята тим словом, яким воно було й у нас - Маковея.

З часом масовість вживання за спадом інтересу впала і була стабільною до розпаду СРСР.
У росії після падіння союзу почала набирати популярність серед народу православна культура.
І на діаграмі можете побачити збільшення частоти вживання слова "яблочный спас" і падіння частоти вживання "маковея". Переломний момент заміщення - 1992 рік.

Мета цього допису показати, звідки ноги ростуть у ваших "мєдових", "яблочних", "перших", "десятих"спасів. Звідти ж, звідки прийши маслєніци, васкрєсЄ і прочіє кулічі...
P.S. 1) Валентина БОРИСЕНКО, доктор історичних наук,
професор каже: У 90-х роках минулого століття, ознайомившись з етнографічною літературою, не дочитавшись, що в ній описано свято 6 серпня за старим стилем, аматори від етнографії придумали кілька Спасів — горіховий, яблучний, медовий. Але це з розряду фантазій. У народі був один Спас — 19 серпня. Лише дуже локально часом свято Маковія 14 серпня називали малим Спасом.
2) Пересвідчитись власноруч в цьому відкривши книгу 1958 року видану у Мюнхені. У ній Ви знайдете свято Маковея і свято Спаса. Дуже все ясно розписано без отої мішанини з прикметниками. Просто Маковея - ст 155, Просто Спаса - ст. 157.
http://www.svit.in.ua/kny/voropaj/znn_t2.pdf
Правда додано про додаткову назву для Маковея, але вона була дуже локальною, як зазначила професор вище і то знову ж таки, 15 років після відновлення РПЦ - на діаграмі його вплив видно, у 1943 році - нульове згадування "яблучного".
3) Найкраще на мою думку свідчать ті, хто не змогли піддатись змоскалюванню традицій, а саме емігранти. Вони взяли все, що можна було з нашого народного і понесли із собою. І на них не могло вплинути оте все москвоське.
https://drive.google.com/…/1LJApNjjTAwHMskkPDLJ9fwWTm…/view…
5 том. ст. 72. - 90. Про Маковея та про Спаса. ЖОДНОЇ згадки про яблуневих та перших тощо.
Видання “УКРАЇНСЬКИЙ РІК У НАРОДНІХ ЗВИЧАЯХ В ІСТОРИЧНОМУ ОСВІТЛЕННІ” (5 томів) – Степан КИЛИМНИК, 1957-1964